«Єдиний шлях, який веде до знань, - це діяльність»
Б.Шоу
Маленька дівчина чотирьох рочків не дає спокою мамі : «Матусю, що мені ще зробити? Іграшки я зібрала, в хаті позамітала, дозволь мені щось ще допомогти, не можу я без діла». І матір знову починала придумувати нові завдання: «Давай задачки будемо розв’язувати, розумова діяльність, повір мені, іноді, значно складніше та важливіше». І ось так почалася моя діяльність… Ця дівчина виросла вже дорослою і продовжує цю «дитячу» діяльність, аналізуючи свою, формує діяльність інших через знання.
Що ж мені подобалось?
По-перше, у свої чотири роки я вважала, що не можна марно витрачати свій час.
По-друге, через кожну свою дію я завжди чомусь навчалась, я здобувала практичні знання через діяльність.
По-третє, дуже було приємно, що моя робота комусь потрібна, я відчувала себе важливою частиною родини.Мені тішилася похвала, як не соромно в цьому зізнаватися, це приємно, коли тебе хвалять та цінують те, що ти робиш.
Усі ці висновки спонукали мене замислитися над своєю педагогічною діяльністю. Мій стаж майже 8 років. Коли я прийшла до дітей, переді мною стало питання, як учити таких різних дітей, кожен із них – це інша родина, інше оточення. Як можна залучити всю їхню здатність до навчання, розумову діяльність? У кожної дитини навіть пам'ять своя, відмінна від іншої. Усі ці роки моєї педагогічної праці я намагаюся відповідати на ці питання, шукаю інтерактивні методики, деякі – вже дали свої плоди.
«Любов’ю можна зіпсувати? Чи буває забагато любові?», - спитала в перший рік мого вчителювання вчитель російської мови та літератури із 30-річним стажем. Я була впевнена, що любові не буває забагато, учнів треба любити, їх не можна недолюблювати, але зараз розумію, що любов без строгості іноді гірше, ніж «нелюбов». «Поганий той батько, хто не б’є свого сина:він не любить його,» - підказує Біблія. Це ще один постулат моєї діяльності: чіткість, строгість, справедливість і нескінченна любов до кожної дитини».
Знання можна отримувати по-різному та і вкладати також можна по-різному. Але, якщо дитина не розуміє « що? як? навіщо? і що їй за це буде», можна навіть не починати – результату не буде, сліду від цих знань не залишиться. Я прийшла до висновку: якісні знання учні краще отримують через дію. Мені дуже пощастило: я викладаю цікавий предмет – інформатику. Усім відомо, що діти обожнюють комп’ютери, які є майже в кожного вдома, навіть Інтернет. А це спілкування, від якого збільшується швидкість набору тексту. З іншого боку – це дуже складно: треба іти завжди в ногу з учнями, і хочеться на крок уперед. Ось і вигадую,що ж такого сучасного їм та корисного для життя необхідно дати. А між тим сама навчаюсь, навчаюсь, навчаюсь…
